Будинок, зведений у 1902 р., формує забудову однієї з центральних вулиць міста. Замикаючи перспективу вулиці Ленінської “Іскри”, слугує чудовим силуетним та кольоровим акцентом архітектурного оточення.
У дореволюційні часи приміщення сучасного краєзнавчого музею займала приватна стоматологічна клініка Піотровської. Всередині будівлі розташовувались палати, кабінети лікарів, аптека, квартири лікарів.
У 1906 р. за ініціативою вчителя урядової гімназії Д. М. Щербаківського було створено гурток любителів старовини та етнографії, який займався збиранням старовинних речей, зразків орнаментів, декоративних розписів тощо, але незабаром припинив роботу через протидію міської влади. Зібрані матеріали було передано до Київського місцевого музею. Справа Д. М. Щербаківського була продовжена членом Уманського історичного товариства П. Курінним, який впродовж 1913-1919 рр. систематизував усі знайдені матеріали у п’яти відділах новоствореного музею: археологічному, церковному, історичному, етнографічному, нумізматичному. Під час Громадянської війни, у 1920 – 1921 рр., у будинку послідовно розташовувались: штаб 45-ї стрілецької дивізії, управління 14-ї армії, штаб 3-го кавалерійського корпусу під командуванням Каширіна. У 1924 р. музей було названо «Соціально-історичний музей Уманської округи», він одержав окреме приміщення і статус державного. У 20-40-х роках музей значно розширюється, але Друга світова війна завдала йому непоправної шкоди – значна кількість експонатів була вивезена, і лише частину з них вдалося згодом повернути. Збитки, завдані музею, оцінювались у 7 млн. карбованців за цінами 1945 р. але його робота все ж таки була відновлена з 30 березня 1944 р.
Південно-західне крило було у 1960-і роки добудоване – зведено другий поверх в архітектурних формах старого будинку. Пізніше до дворового фасаду було зроблено господарську добудову.