Створюється у 1890 – 1891 рр., майже одночасно з відкриттям залізничних гілок Умань-Київ та Умань-Одеса.
Вокзал збудований за береговою схемою (будівля розташована паралельно залізничним коліям).
Споруда зведена за типовим проектом з асиметричним кутовим плануванням, складається з трьох об’ємів різної висоти. Тут використано тенденції раціоналістичної архітектури, що проявилось у чіткому функціональному зонуванні різних частин будівлі: в одноповерховому об’ємі розмістились касова зала та зала очікувань, у двоповерховому центральному об’ємі – кімнати для відпочинку, в кутовому триповерховому блоці передбачено розміщення адміністрації та квартири начальника станції.
В архітектурному оформленні будинку використані мотиви неороманського стилю. Виразний ступінчатий силует пам’ятки дуже динамічний, але створює цілісне враження завдяки точно підібраним формам та масштабу віконних отворів, які створюють чіткий ритм, та скромному архітектурному декору, майстерно виконаному цегляною кладкою.
Вертикальне членування підкреслене кутовими пілястрами, а також фігурними парапетами, що відмічають розташування дверних отворів у кожному об’ємі.
Загалом пам’ятка є характерним зразком вокзалу, збудованого за береговою схемою, яка була поширена в Україні наприкінці ХІХ ст.