Училище розпочало свою роботу у місті ще 12. 10. 1869 р. У 1892 р. на вулиці Миколаївській для нього було споруджено нове приміщення, автором якого міг бути славетний архітектор Владислав Владиславович Городецький.
Революційні події 1917 р. зумовили припинення діяльності училища. У приміщенні навчального закладу розмістився особовий склад ЧОП (частин особливого призначення). У березні 1918 р., на базі училища було засновано учительську семінарію імені Т. Г. Шевченка. Першим її директором став Максим Іванович Орленко.
У 1919 р. семінарію було переведено до Тального і розміщено у маєтку графа Шувалова. У 1921 р. семінарію було реорганізовано у Вищі педагогічні курси. 01. 09. 1923 р. курси знову переведено до Умані, але лише у 1925 р. вони розмістились у стінах нинішнього педучилища і були перетворені у педагогічний технікум, що мав статус вищого навчального закладу.
У період голоду 1932-1933 рр. технікуму було виділено 30 га землі у селі Шарино. Разом з ескадроном Григорія Котовського та робітниками електростанції студенти допомагали комунарам с. Танське.
Окупація Умані 01. 08. 1941 р. завдала технікуму значних збитків. Було знищено все його обладнання, бібліотеку, серйозної руйнації зазнали приміщення навчального корпусу та гуртожитку, які використовувались як склади, лазарет, стайні для коней.
У квітні 1944 р. педагогічний технікум поновив свою роботу і з цього моменту став називатись педагогічним училищем. У повоєнні роки училище підготувало 5900 вчителів початкових класів, математики 5-7 класів, української мови, співів, вихователів дитсадків, піонервожатих, бібліотекарів.
2005 р. ознаменувався перетворенням училища на гуманітарно-педагогічний коледж.