Автором колишньої адміністративної будівлі, у якій знаходилась міська управа, вважають одеського архітектора Юрія Дмитренка. Будувалась вона у 1912 р. як прибутковий будинок із магазинами та кондитерською на першому поверсі. У 1930 р. тут було відкрито інститут соціального виховання у складі чотирьох факультетів: фізико-математичного, соціально-економічного, літературного та біологічного. Після першого набору тут навчалось 120 чоловік. У 1933 р. інститут було реорганізовано у педагогічний з 4-річним терміном навчання. Проте через два роки в зв’язку з гострою потребою у педагогічних кадрах інститут перепрофілюється на учительський, а термін навчання скорочується до двох років. Після призначення на посаду директора інституту Миколи Борисовича Шакало у 1937 р., діяльність навчального закладу активізується: проводиться перша студентська наукова конференція, педагогічні виставки, з 1937 р. складаються випускні державні екзамени; підвищується якість навчання і навчальна дисципліна тощо. Напередодні Великої Вітчизняної війни в інституті навчалось близько 900 студентів. Після початку війни багато викладачів та студентів пішли на фронт, деякі – стали членами підпільних груп або пішли у партизани, як, наприклад, Андрій Петрович Романщак.
12 травня 1944 р. згідно з постановою Раднаркому УРСР Уманський Учительський Інститут відновлює свою роботу (працювало 18 викладачів та 287 студентів). У вересні 1956 р. учительський інститут було реорганізовано у педагогічний. У 1970 р. збудовано 5-поверховий гуртожиток, а близько 1980 р. – 9-поверховий. 4 вересня 1998 р. Уманський державний педагогічний інститут ім. П. Тичини отримав статус університету.