Історична пам’ять
Без минулого ми не матимемо майбутнього. Радянська ідеологія десятиліттями стирала з пам’яті людей все, що не вписувалося в рамки пролетарського вчення. Сьогодні ми повертаємо пам’ять, повертаємо історію. Повертається і розуміння та шанобливе ставлення до пам’яток – живих свідків минулого, матеріальних слідів попередніх століть, доказів вміння і розуму наших предків. Дуже важливо пізнати, як виникли наші міста і села, чому ми живемо саме в такому середовищі, чим воно добре чи погане для нас. Знання породить розуміння, а останнє – повагу і бажання зберегти спадщину. Проблема збереження історичного і культурного надбання Умані – світоглядна проблема всієї міської спільноти, а не тільки працівників цієї сфери.
Про закон “Про охорону культурної спадщини”
Україна має фундаментальний “Про охорону культурної спадщини”, де виписані основні підходи до збереження спадщини, до обліку пам’яток, використання та забезпечення їх охорони. Законом передбачена відповідальність за порушення пам’яткоохоронного законодавства.
Основні положення закону:
Законом встановлено мережу органів управління охороною культурної спадщини. Держава справу охорони пам’яток делегує місцевому самоврядуванню і здійснює контроль за станом справ на місцях;
кожна пам’ятка реєструється, з власником заключається охоронний договір і будь-які зміни і роботи на ній підлягають погодженню спеціалістами;
окрім пам’яток, охороні підлягає так званий культурний заповідний ландшафт (території), яким є територія ДІАЗу та прилегла до нього; земляні, перебудовні роботи тут теж підлягають погодженню;
в різний спосіб до загальної справи охорони пам’яток має бути залучена громадськість;
продаж, відчуження пам’яток здійснюються з дозволу органів охорони культурної спадщини; привілеєве право купівлі пам’ятки має орган охорони культурної спадщини;
фінансові санкції за порушення цього закону сягають до 170 тис. гривень, окрім цього встановлена і кримінальна відповідальність.

Про заповідник
На виконання розпорядження Президента України від 18. 04. 2005 р. № 969/2005-рп “Про створення Державного історико-архітектурного заповідника “Стара Умань” постановою Кабінету Міністрів України від 31. 08. 2005 р. № 833 комплекс пам’яток архітектури в м. Умань Черкаської області було оголошено Державним історико-архітектурним заповідником “Стара Умань” з віднесенням його до сфери  управління Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України (з березня 2007 р. – Міністерство регіонального розвитку та будівництва).
Фінансування заповідника здійснюється з державного бюджету. Заповідник розташований на території 80 га історичної частини Умані і включає 156 об’єктів культурної спадщини. Серед них дві пам’ятки національного значення: Торгові ряди (Ратуша) та католицький костьол Успіння Пресвятої Богородиці; пам’ятки археології “Стародавня фортеця”, а також історико-культурний центр брацлавських хасидів на могилі цадика Нахмана. Надзвичайно великий історичний та археологічний інтерес викликає підземне місто, яке являє собою розгалужену систему підземних ходів. На жаль, цей об’єкт лишається фактично не дослідженим внаслідок відсутності необхідних коштів.
Функції, які передбачені в установчих документах заповідника, виконує невеликий колектив спеціалістів, які люблять свою справу і самовіддано її виконують, незважаючи на невисоку оплату праці.

Про генеральний план розвитку заповідника
В 2006 р. Державним науково-дослідним інститутом теорії та історії архітектури і містобудування (НДІТІАМ) завершено розробку Генерального плану розвитку Державного історико-архітектурного заповідника “Стара Умань” з визначенням меж та зон охорони пам’яток заповідника у місті Умані Черкаської області. Цей документ визначає межі ДІАЗ” Стара Умань”, опрацьовує програму його розвитку, яка має бути використана в подальших розробках генерального плану міста, при формуванні правил забудови, при проведення робіт по музеєфікації, реставрації та регенерації його пам’яток, у проектах нового будівництва за межами заповідника.
Генеральний план включає аналіз етапів архітектурно-містобудівного розвитку Умані від початку XVII ст. до наших днів; характеризує природний ландшафт його території, культурну спадщину; містить перелік існуючих, втрачених та пропонованих пам’яток; визначає заходи щодо охорони, використання, реставрації, реабілітації пам’яток заповідника, а також пропонує шлях формування його туристичної інфраструктури.
При розробці Генерального плану були приведені унікальні щойно виявлені дані археологічних досліджень залишків підземних споруд міста. Визначено, що в структурі міста збережено визначний архітектурно-містобудівний комплекс з автентичним історичним розплануванням, що поєднаний з місцем розташування стародавньої фортеці XVII ст. – ядра міста та історико-культурним центром брацлавських хасидів.

Про роботу в 2007-2008 рр. і плани на 2009 рік
Метою свого створення заповідник визначив охорону і збереження історико-архітектурних об’єктів міста, проведення наукових досліджень, організацію інформаційної та культурно-освітньої роботи, спрямованої на популяризацію історичної та культурної спадщини Умані.
Так, відповідно до Генерального плану розвитку заповідника у 2007 році виконано роботи з ліквідації аварійного стану найстарішої будівлі міста – монастиря Василіанів на суму 460 тис. грн. (відремонтовано покрівлю, поновлено віконні та дверні блоки, укріплено пошкоджені конструктивні елементи, очищено поверхні фасадів від керамічної плитки тощо); ще 500 тис. грн. витрачено на розробку проекту реставрації будівлі монастиря Василіанів з пристосуванням під історико-культурний центр. Крім того, 350 тис. грн. було спрямовано на розробку проекту реставрації пам’ятки архітектури національного значення римо-католицького костьолу Успіння Богородиці, яким передбачено відновлення втрачених веж та реставрацію інтер’єрів будівлі.
Таким чином, у 2007 році на розвиток і збереження культурної спадщини Умані з державного бюджету було спрямовано 1310 тис. грн. та 150 тис. грн. коштувала розробка Генерального плану розвитку заповідника, профінансована Міністерством регіонального розвитку та будівництва України.
У травні 2007 року заповідник провів першу в своїй короткій біографії Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Малі міста на історичній мапі України: проблеми збереження історико-архітектурної спадщини», учасниками якої стали співробітники провідних наукових інститутів Києва, історико-архітектурних заповідників України, державних установ, які опікуються збереженням культурної спадщини. Цей захід отримав схвальну оцінку учасників, а ними були науковці з Києва, Львова, Кривого Рогу, Луцька, Дніпропетровська, Черкас, Умані.
Незважаючи на те, що заповідник є одним з наймолодших в Україні, у 2007 році він став дипломантом Загальноукраїнського проекту «Україна туристична». Підсумок проекту – яскраве повнокольорове видання, яке репрезентує світовій спільноті розмаїття самобутньої культури України, її історичної спадщини.
У 2008 році державним бюджетом передбачено фінансування ДІАЗ «Стара Умань» в розмірі майже 1500,0 тис. грн., з яких 1000,0 тис. грн. – на ремонт та реставрацію монастиря Василіанів. Визначено генерального підрядника та виконавця зазначених робіт. Початок робіт – вересень 2008 року.
Науково-дослідна робота є одним з головних напрямків діяльності заповідника. Науковими співробітниками проводилися дослідження у фондах Центрального державного історичного архіву України в м. Києві, Державного архіву Київської області та Інституту рукопису НБУ ім. Вернадського НАНУ. Опрацьовано також особові фонди Уманського краєзнавчого музею. Опубліковано 21 статтю у наукових виданнях України та зарубіжжя.
Наукові працівники взяли участь у 14 міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових конференціях.
В планах заповідника на 2008 рік організація двох персональних виставок, авторами яких стануть співгромадяни нашого міста. Одна з них вже підготовлена і відкриється для відвідувачів в жовтні цього року напередодні святкування Дня міста. Це персональна виставка живопису, графіки та скульптури О.С. Шевчука.
ДІАЗ «Стара Умань» зацікавлений в інформуванні громадськості щодо напрямів своєї діяльності. Цьому сприяють виступи у пресі та на радіо: за звітний період їх було 4. Створено web-сторінку заповідника, на якій періодично розміщуються матеріали історико-культурного, пам’ятко-охоронного та інших напрямів роботи заповідника.
Популяризації роботи заповідника сприяє і видавнича діяльність. Виготовлені ліфлет і буклет «Стара Умань» та 2 набори поштових листівок. Співробітники заповідника є авторами та співавторами 3-х брошур:
– «Дерево роду: історико-генеалогічний нарис»;
– «Садово-паркові ансамблі «Софіївка» та «Олександрія» (Порівняльний аналіз історії створення)»;
– «Хасиди в Умані: історія і сучасність».
У наступному 2009 році будуть продовжені роботи з ремонту та реставрації будівлі монастиря Василіанів, католицького костьолу Успіння Пресвятої Богородиці, будівлі готелю «Європа». Планується розпочати археологічні, спелеологічні та інженерно-геологічні дослідження підземних споруд міста; начасі –  створення музейного та бібліотечного фондів заповідника.
Наукова та інформаційна діяльність залишаються важливою складовою роботи ДІАЗ «Стара Умань», тому співробітники заповідника братимуть активну участь в організації конференцій, семінарів; підготовці дослідницьких статей для наукових видань; розробці та створенні мультимедійної енциклопедії «Умань: історія та культура».
В планах заповідника ще багато цікавих проектів, але обмеженість коштів не дозволяє втілити їх в життя.

Про співпрацю з містом
Міська влада зацікавлена в розвитку міста і покращенню життя людей в ньому, зрештою це її основне завдання. Ми є свідками досить серйозних робіт в останні роки по вирішенню давніх і дуже важливих проблем – будівництва інженерної інфраструктури, окремих соціальних об’єктів тощо. На жаль, бюджетна політика і законодавство побудовані так, що на розвиток провінційних містечок та забезпечення основних його функцій (комунальне господарство, транспорт, благоустрій, будівництво та утримання доріг тощо) залишається вкрай мало коштів.
По закону органи місцевого самоврядування виконують делеговані державою функції по організації охорони, реставрації та використання пам’яток історії і культури. Це співпадає з нашими завданнями. В цілому у нас є розуміння і співпраця, але ще дуже багато треба по створенню відповідної атмосфери в місті, атмосфери поваги до законодавства про пам’ятки та кого виконання. Історичне надбання Умані – це її скарб, до якого треба ставитись відповідно. Розроблювані правила забудови повинні дисциплінувати і впорядкувати справу відтворення історичного міського середовища.

Про порушення
Законодавство вимагає і ми самі повинні бути готові до того, що проводити будь-які роботи на заповідній території і на пам’ятках ми не маємо права без відповідних досліджень та підготовки належної документації. Незнання породжує помилки і порушення. Нечіткість і відсутність основних принципових напрацювань сприяє цьому. Реальне життя в історичному середовищі вимагає постійного пошуку компромісів поміж вимогами закону та дійсністю. Ми готові їх знаходити. Але є принципові речі, через які ніхто не може переступити. Історична частина міст повинна регулюватись у двох напрямках – збереженні планувальної структури та окремих будівель-пам’яток. В місті мають місце порушення на пам’ятках, зокрема в добудові та перебудові будинків, неправильній забудові ділянок, влаштуванні невідповідних дверей та вікон тощо, а то й просто здійснюється самовільне будівництво. До порушників будуть вживатись рішучі заходи. Для вирішення спірних питань при заповіднику створена вчена рада, учасниками якої є відомі спеціалісти в охороні історико-культурної спадщини.
Архітектори XVII – XVIII століть, проектуючи будинок, також проектували і вікна: рами були дерев’яні, шиби невеликі (бо сучасних технологій не було), колір обрамлення – під дерево, бо і фарб, таких як тепер, не було. Сьогодні просто дико виглядає пластикове білого кольору вікно в історичному будинку. Сьогодні на фасадах деяких будинків-пам’яток до п’яти різних типів вікон. Такого Умань не знала за жодної влади за всі свої неповні 400 років. Зрозуміле бажання людей мати щільне вікно, але воно повинно бути спроектоване і виготовлене під конкретний будинок з врахуванням архітектури цього будинку і його цінності як пам’ятки. Рано чи пізно всі неправильно встановлені вікна треба буде міняти і починатись ця робота повинна з будинків, які виходять на вул. Радянську та на вул. Садову. Хто планує поміняти вікно чи двері в історичній частині міста – повинен погодити це в Заповіднику.

Про турсезон
Ми повинні бути готові до постійного росту числа туристів у місті. У перспективі Умань буде за рахунок гостей заробляти серйозні кошти і краще вирішувати свої проблеми. В місті має бути достатня кількість якісних і недорогих готелів, розвинута мережа громадського харчування з високим рівнем обслуговування і місцевою та регіональною кухнею, мережа паркінгів і стоянок, ряд музеїв, відлагоджене екскурсійне обслуговування місцевими екскурсоводами, додаткові атракції. Координацію цієї роботи Заповідник бере на себе. Туристичний сезон повинен урочисто відкриватись і закриватись, протягом цього сезону в місті повинні відбуватись різноманітні культурні, спортивні та інші заходи, мають бути відпрацьовані місцеві та регіональні фестивалі і традиційні різноманітні дійства. Туризм – це великий бізнес, де кожен може і повинен знайти своє місце, вкладати інвестиції, причому не тільки з Умані. Нам треба готуватись до великого напливу туристів, не виключено, що вже під час “Євро-2012”.

Про громадськість
Без залучення громадськості, без широкого діалогу з людьми зберігати та відновлювати пам’ятки неможливо. Ми маємо відновити діяльність осередків та й районної організації Товариства охорони пам’яток історії і культури України, через які потрібно розглядати всі проблеми нашої спадщини. Діючі громадські організації теж мають допомагати нашій загальній справі. Пропонуємо об’єднатись бізнесменам, які використовують будівлі-пам’ятки, мешканцям квартир в центральній частині міста, адже всіх їх об’єднують спільні проблеми й інтереси. В цілому світі заохочується меценатство. У нас теж є друзі, які допомагають в різних напрямках – назвемо лише окремих: Поліщук М. П., Косенко І. С., Роголь І. Я., Жмуд, Кирик В. Ф. та ін.
Кожен серйозний меценат буде нами у спеціальний спосіб визначений.

Про партнерство і співпрацю
Як науково-дослідна і музейна установа заповідник налагоджує контакти з партнерами з України та закордону.
Мета таких контактів – об’єднання науковців, які працюють в історико-краєзнавчій, видавничій та екскурсійно-туристичній галузях; організація наукових семінарів, конференцій; проведення спільних досліджень; обмін науковою інформацією; розробка спільної концепції туристичної діяльності у регіоні; підготовка та видання наукових праць та ін.
Перші кроки на цьому шляху вже зроблені, укладено угоди про співпрацю з:
Національним дендрологічним парком «Софіївка» НАНУ;
науково-дослідною лабораторією «Історичне краєзнавство України» УДПУ ім. П.Г. Тичини;
Уманським краєзнавчим музеєм;
кафедрою соціально-гуманітарних і правових дисциплін УДАУ;
кафедрою екології та безпезпеки життєдіяльності УДАУ.
Така форма співпраці зацікавила і сусідню країну Польщу, про що свідчить запропонований Європейським колегіумом ім. Яна Павла ІІ (Гнєзно) Університету ім. Адама Міцкевича (Познань) та підписаний обома сторонами протокол про наміри щодо організації спільної наукової та туристичної діяльності, а також угода про спіпрацю з Музеєм-Замком у Ланьцуті.
Протягом 2007 – І півріччя 2009 рр. ДІАЗ виступив організатором та співорганізатором наукових конференції: Всеукраїнської – «Малі міста на історичній мапі України: проблеми збереження історико-архітектурної спадщини» (травень 2007 р.); Перших Уманських краєзнавчих читань пам’яті Хрисанфа Ящуржинського (грудень 2007 р.) та Других Уманських краєзнавчих читань пам’яті Вадима Щербаківського (грудень 2008 р.); Міжнародних –  «Польща-Україна: про минуле – заради майбутнього» (травень 2008 р.) та «Польща-Європа-Україна: минуле, сучасність, майбутнє» (грудень 2008 р.).