Єдиний в Умані католицький храм почав розбудовуватись ще 1780 р. на території старого польського кладовища. Тоді було закладено лише кам’яний фундамент, після чого будівництво надовго завмерло, можливо, через брак коштів. Воно було відновлене лише на початку 1820 р., а через шість років доведене до кінця.
15 липня 1826 р. відбувся урочистий акт посвячення на вшанування пам’яті Успіння Пресвятої Богородиці.
У приміщенні сучасного Центру здоров’я розташовувались кімнати для проживання ксьондзів, а вулиця, що проходить ліворуч споруди і тепер носить назву вулиці Піонтковського, раніше була знана як Костельна.
Розвиток костьолу у ХХ столітті видається досить неоднорідним. Еміграція поляків у 1918-1923 роках, викликана Громадянською війною та непривітним ставленням радянської влади до розвитку релігійного життя у союзних республіках, фактично завершила діяльність костьолу, хоча офіційно він вважався діючим до 1934 року. Потім, внаслідок зменшення чисельності римо-католиків в Умані, костьол закрили, і будівля певний час виконувала роль філії Уманського краєзнавчого музею, а пізніше була передана під склад різних знарядь.
Розвиток споруди у ХХ ст. можна висвітлити на основі наступних дат:
1930 р. – частина католицького цвинтаря відходить до території хлібзаводу;
1964 р. – у костьолі було проведено капітальний ремонт для його майбутнього використання у культурних цілях.
З березня 1974 року тут розміщено Уманську картинну галерею як відділення Уманського краєзнавчого музею. З часу створення галереї до 1990 року тут побувало більше півмільйона відвідувачів.
У 1993 р. з метою задовольнити претензії віруючих міська влада зробила спробу перевести картинну галерею до іншого приміщення, але внаслідок погіршення економічної ситуації в країні ці роботи проведені не були, і це питання так і не було вирішене.
Врешті католицька громада міста отримала право щонеділі відправляти у костьолі богослужіння.