Василіанський монастир в Умані було засновано у 1765 р. за сприяння воєводи Київського Францішека Салезія Потоцького. Одним з будівничих кляштора був Шафранський. При монастирі діяло шестикласне училище, яке розпочало роботу 1766 р. Його першим ректором був Гераклій Костецький. Згідно установчої ерекції (документа про заснування), при монастирі повинні були знаходитись 14 василіан, 4 місіонери, 4 професори, а також 400 учнів.
Історія уманського василіанського монастиря має такі етапи:
1.1765 – червень 1768 р. – заснування монастиря та початок становлення навчального закладу при ньому;
2.Осінь 1768 – 1794 р. – відродження монастиря і трансформація релігійного навчального закладу у центр світської освіти;
3.1796 – листопад 1830 р. – розквіт уманського монастиря та школи;
4.Листопад 1830 – березень 1834 р. – призупинення діяльності освітнього осередку в монастирі та його остаточна ліквідація російським урядом.
Після конфіскації маєтків власника Умані графа О. Потоцького до російської казни василіанську школу було закрито (1832 р.). Будівля монастиря перейшла у відання місцевої влади, деякі речі було вивезено до музею Київського університету Св. Володимира. Частину утварі передано до католицького костьолу Успіння Пресвятої Богородиці в Умані. Після переходу міста до відомства військових поселень, будівлю монастиря було зайнято управлінням та шпиталем поселень, а монастир перетворено на православну церкву. У 1858 р. тут було створено артилерійські казарми, в подальшому тут відбувались засідання Уманського окружного суду. За часів радянської влади у приміщенні монастиря спочатку діяв “Пролетарський театр”, пізніше її було передано у відання військової частини. Лише у 1998 році військові звільнили це приміщення, і воно було надано в оренду товариству “Слов’яни”. Зараз колишній василіанський монастир знаходиться на балансі ДІАЗ “Стара Умань”.