|
Page 1 of 7 There are no translations available
У кожного міста своя історія, але не кожна історія стає легендою.
Умань як місто вперше згадується у XVII столітті, але ця місцевість була заселена ще у давні часи. Пам’ятки трипільської, скіфської, білогрудівської, чорноліської та наступних археологічних культур аж до ХІІІ століття знаходили не тільки на території Уманщини, а й в самій Умані.
Серед краєзнавців і до сьогодні немає спільної думки щодо походження назви «Умань». Одні краєзнавці виводять цю назву від куманів (половців): Куманія – Кумань – Гумань – Умань. Другі стверджують, що назву місту дала р. Уманка (Ума: тюрк. Умар – велика річка, Кума – пісочна ріка). Треті оповідають про корчму «У Мані», яка нібито стояла на перехресті шляхів. Четверті проводять паралелі з трипільською культурою і вважають, що «Ума» є одним із імен богині Махадеви або Парасваті.
Точна дата заснування міста невідома. Голландський вчений А. Целларій, який жив у XVII столітті, посилаючись на більш ранні джерела, які сучасним дослідникам невідомі, вказував, що Умань під назвою Ладичин відома ще з XV століття (приблизно 1459 р.).
На початку XVII століття Уманщина поступово переходить до В. Калиновського . Останній за сеймовою ухвалою від 13 травня 1609 р. став повновладним господарем усієї «Гуманської пустки», що становила територію не менше однієї тисячі квадратних кілометрів.
В одному судовому позові до В. Калиновського від 10 серпня 1616 року є вказівка на те, що місто вже існувало. У 1629 р. Умань вже досить великий населений пункт, в якому було 1027 димів і проживало 9600 чоловік.
Національно-визвольна революція, яка розпочалася з повстання під проводом Богдана Хмельницького, охопила і Уманщину. Повстання проти поляків та євреїв спалахнуло в Умані у червні 1648 року. Тоді ж місто стало центром Уманського полку. Першим уманським полковником став Іван Ганжа, якого направив сюди Б. Хмельницький.
За період козацької революції місто неодноразово намагалися здобути вороги. Навесні 1653 р. на Умань напало польське військо на чолі з Станіславом Потоцьким і Стефаном Чарнецьким. Обороною міста керував Іван Богун, поляки відступили. Павло Алепський, який супроводжував патріарха Макарія під час подорожі через українські землі, залишив опис Умані (1654 р.). Це було велике місто, поділене на три фортеці. Третя фортеця представляла собою великий дерев’яний замок, який був оточений вежами з гарматами і ровами. У місті багато палаців, 9 церков і монастир, будинки дуже гарні та високі (належали полякам, вірменам та євреям), одежа у козаків гарна, а у старшини гаптована золотом та сріблом.
10 січня 1655 р. польсько-татарське військо оточило місто. Фортеця була неприступна, її ототожнювали з голландською фортецею Бредою. Фортечний комплекс Умані являв собою три окремі фортеці, найбільша з них знаходилася в центрі на пагорбі (територія сучасного заводу «Мегомметр»). Її захищали 12 тис. козаків на чолі з Богуном. Штурм розпочався наприкінці січня. Поляки захопили перший вал, але далі не просунули. Вони змушені були відступити до Охматова, де згодом відбулася відома «Дрижжипільська битва».
<< Start < Prev 1 2 3 4 5 6 7 Next > End >>
|
Історія 
